Президент Віктор Янукович разюче схожий на колишнього президента США Джорджа У. Буша. Хоча Буш народився в багатій родині, а Янукович у бідній, обоє вони гультяювали замолоду: перший пив і гуляв, а другий двічі відсидів у в'язниці за хуліганство.
Згодом обоє посерйознішали, зайнялися політикою й стали губернаторами великих і економічно важливих федеральних утворів – штату Техас і Донецької області, які стали трампліном для їхніх президентських амбіцій. Обоє вони є – або стверджують, що є – глибоко релігійними людьми: Буш – заново ствердився у християнській вірі, Янукович – православний, і обоє вони обожнюють полювати.
Як і Буш, Янукович має прикру схильність плутати факти. Він переплутав поетесу Анну Ахматову зі своїм прихильником-мільярдером Ринатом Ахметовим, єврейського письменника Ісаака Бабеля з німецьким соціалістом Августом Бебелем, Словенію зі Словаччиною й геноцид з генетикою. Він назвав драматурга Антона Чехова українським поетом, а Гельсінську угоду – Стокгольмською.
Самою широко відомою помилкою Януковича став випадок в 2004 році, коли він написав слово «професор» через дві «Ф» - що двічі соромно для людини, яка стверджує, що в нього є два вчені ступені – ступінь магістра міжнародного права й докторський ступінь по економіці. У Буша є лише ступінь MBA від Гарвардського університету, але його академічні успіхи були цілком гідні поваги, а в реальності його вченого ступеня немає сумнівів. На відміну від Буша, Янукович якимось чином умудрився одержати обидва вчені ступені й написати дисертацію, працюючи на повну ставку спочатку віце-губернатором, а потім і губернатором Донецька.
Обоє прийшли до влади за підтримки регіонально сконцентрованої й ідеологічно сфальцьованої бази. База Буша розташовувалася в червоних штатах у Центрі США й серед християнських фундаменталістів. База Януковича була на сході й півдні України й серед прорадянських і антизахідних фундаменталістів. Обоє також мали підтримку впливових мільярдерів, які допомогли привести їх до влади.
Не дивно, що утворені еліти дивилися на обох зверху вниз, вважаючи їх неосвіченими, надмірно простими, тупими й недипломатичними. Хоча обоє стверджували, що подібна критика їх не турбує, вони швидко відкоригували свій образ, відточили мову й освіжили свої пізнання із приводу навколишнього світу. Обоє також покладалися у своїх президентських кампаніях на американських консультантів у галузі зв'язків із громадськістю й проведення виборчих кампаній.
Як і перемога Буша над Альбертом Гором на президентських виборах 2000 року, невелика перевага, отримана Януковичем у другому турі виборів, де він виступав проти Юлії Тимошенко, привів до декількох тижнів правових суперечок і політичних маневрів, які закінчилися лише після втручання вищих судів.
Існує й ще одна, остання, подібність. Обоє політика пообіцяли об'єднати глибоко розколоту країну. Буш не зміг зробити це під час свого першого строку, тому що взяв на озброєння риторику, спрямовану на розкол суспільства, і проводив однопартійну політику, що віддалила від нього половину країни. Його спроби виправити ситуацію під час другого президентського строку вже не змогли врятувати його репутацію.
Сьогодні Янукович стоїть перед вибором. Він може потурати своїм виборцям у Донецьку, розколоти Україну й стати Бушем першого строку. Або ж він може звернутися до всієї країни, віддалити від себе частину своїх прихильників і стати Бушем другого строку.
Якщо Янукович вибере другий варіант, він стане успішним президентом, і Україна, можливо, вийде з поточної економічної й політичної кризи. Якщо ж він вибере перший варіант, український «В» увійде в історію як безславний невдаха.
За матеріалами The Moscow Times