Проте організація свята була не на вищому рівні
Ніч завжди вабила і зачаровувала, була сповнена таємниць і навіть небезпеки. Вночі все виглядає зовсім інакше, ніж удень. А коли це ніч у замку, то хоч-не-хоч, але мимоволі кожен налаштується на щось містичне і загадкове.
Цьогорічне арт-шоу «Ніч у Луцькому замку», яке відбулося з 27 на 28 червня, проходило, як і в попередні роки, саме в такій атмосфері й було присвячене 925-річчю міста Луцька.
Присутній на акції український політик, заступник голови Верховної Ради Микола Томенко, який є організатором проекту «Сім чудес України: замки, фортеці, палаци», розповів, що Луцький замок входить в число номінантів на звання одного з чудес України та висловив надію, що замок зможе потрапити в півфінал конкурсу і має всі шанси стати одним з 21 об’єкта, які змагатимуться далі. Адже замок Любарта має все для того, щоб стати культурно-туристичним центром Волині: це і вдале географічне розташування (область недалеко від кордону з Європою), і є давньою історичною пам’яткою, яка непогано збереглася. Тож акції, подібні до «Ночі в Луцькому замку», дуже потрібні, тому що вони популяризують історико-культурну спадщину, сучасне і традиційне мистецтво.
Ввійшовши на територію замку, починаєш активно принюхуватися, тому що звідусіль плинуть апетитні аромати смаженого м’яса, яке готували прямо на вогні, свіжого меду та квасу. Запам’яталися різноманітні майстер-класи. Серед замку розташувалися волинські гончарі з глиною та гончарським кругом, які допомагали всім охочим за невелику плату виліпити невеличкого глечика чи вазу. Робота, скажу вам, не з простих, але й дуже цікава, та й річ, зроблена власними руками, матиме більшу цінність, ніж інші, бо є унікальною і неповторною. Та що там глечики, навіть вінки не кожен плести вміє, в чому можна було переконатися на майстер-класах з лозо-, соломоплетіння, з виготовлення ляльок-мотанок, які в давнину ще й служили оберегами від нечистої сили. А в ніч на Купала, яка зараз святкується з 6 на 7 липня, можна буде на практиці перевірити магічну силу таких оберегів. Та й фантазію і творчу уяву плетіння з соломи, трав чи лози неабияк розвиває. Розглядаючи виставки бджолярів, дивуєшся, скільки ж усього можна виготовити з продукції цих комашок: ароматні воскові свічки, різноманітні фігурки, усілякі види меду, а також медовий квас та знану всіма медовуху. Ковалів за роботою теж не щодня зустрінеш, а тут, у стінах замку, відвідувачі змогли на власні очі побачити, як виготовляються потрібні в господарстві інструменти та знаряддя праці з заліза.
Не менш цікавими були й середньовічні театралізовані розваги та лицарські бої, вулична вистава «Андрогін». Ефектно у темряві ночі виглядали магічні вогняні шоу від київського театру «К.О.Т.», вони викликали цілий шквал оплесків. Театр вогню представив дві театралізовані вистави — «Казку» з елементами балету та етнічну виставу без назви, у якій фігурувала так звана «вогняна людина».
Любителі та поціновувачі кіно оцінювали авторські роботи українських кіномитців, зокрема секретаря Національної спілки кінематографістів України Ярослава Лупія, який привіз аматорські короткометражні фільми. В основному їх тематика стосувалася Луцька, його історії. Показували стрічки з Кіровограда, з Івано-Франківська, фільм кіностудії «Волинь».
Меломани насолоджувалися стародавніми мотивами з сучасними елементами гуртів «Львівські менестрелі», білоруськими «Testamentum Terrae», шотландськими кельтами «Dark Patrick».
Ансамбль старовинної музики «Львівські менестрелі», які грають на автентичних музичних інструментах у стилі барокової музики, привіз до Луцька нову авторську обробку сонади композитора Максима Березовського. У представленій колективом обробці твір звучав уперше.
Знавці давніх українських обрядів, що мають язичницьке коріння, змогли взяти участь у купальських забавах та хороводах.
Довгоочікуваними були виступи відомих українських етно-гуртів «Перкалаба» та «Воплі Відоплясова» на чолі з Олегом Скрипкою. Правда, розчарував звук: майже жодного слова з улюблених пісень не можна було розібрати, лише по мелодіям слухачі вгадували, що ж це за композиція лунає.
Немало слухачів жалілися й на невелику кількість, вибачте на слові, вбиралень, від яких уже через кілька годин долинали неприємні «амбре». «Невже не можна було б хоч по одному біотуалету поставити біля наметів, які продавали каву, пиво, квас та інші напої», — обурювалася компанія молоді, яка майже половину виступу «Перкалаби» змушена була провести в черзі до вбиральні.
Та й самим гостям замку не варто забувати хоча б елементарні правила на кшталт того, щоб викидати після себе сміття, а не лишати скрізь гори одноразового посуду.
Ще один момент, який багатьом не сподобався, — те, що всі заходи відбувалися без їх оголошення: одночасно билися лицарі, водили купальські хороводи, показували кіно, на сцені виступали музичні колективи, не кожен міг у цій какофонії зорієнтуватися, що, де і коли відбувається, тому багато чого просто пропустили. Тож організаторам варто взяти це до уваги, адже концертна програма і справді могла стати набагато цікавішою.
Олена ЧЕНЧЕВИ
просто організаторам треба акцентувати увагу на чомусь одному, найпопулярніший засіб приваблення фестивальників, як не крути, то музика. цьогоріч на одну сцену виставили аж надто різнопланових музикантів. то насправді було не свято, а какофонія))))))) а щодо туалетів – то насправді знущання над людьми!!!!!!!!!!!!!!